In English: Bogdan on his time in captivity: Part 1
Попередження про тригер: цей текст містить описи катувань, включаючи сексуальне насильство
П: Віталій розказував походу, я памʼятаю… В березні місяці окупували [місто], та? Чи щось такого?
Б: Ну так, другого березня у нас місто [Балаклія, Харківська область] окупували і, короче, я третього квітня попав в полон. Ми ж займалися тут евакуаціями і всім остальним, так що… [довга пауза] Було діло.
П: [Перекладає на англійську]. І уряд не виглядає зацікавленим у допомозі людям які пройшли через це [полон]. Тому він заснував цю другу організацію яка називається “Цивільні полонені”, щоб допомогти тим хто пройшов полон.
В: Це психологічна допомога чи фінансовий допомога?
П: [Перекладає на українську].
Б: Скажем так, в першу чергу це психологічна допомога – це всі, хто пройшли полон, тортури, СНПК [Сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом]. Понятно, що з головою не все в порядку. Наша перша задача – людину стабілізувати, для того, щоб потім з нею працювати і зрозуміти, яка саме допомога їй потрібна. В першу чергу це психологія і юридична допомога.
[01:50] П: Юридична в плані?
Б: Подача документів на Міністерство [Реінтеграції], щоб отримувати статус людини, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії.
П: Навіть так треба робити?
Б: Канєшно, треба. Цукор комусь треба?
П: [Перекладає на англійську]
В: [Англійською] Yeah. [Українською] Будь ласка.
П: Два, три?
В: Два, будь ласка.
Б: А тобі?
П: Мені без цукру, дякую.
Б: Ха! Як харашо, економно. [сміється]
П: Ну, та. [Перекладає на англійську попередні реплики Респондента]. —
Б: Забув спитати. Чорний, зелений?
В: Чорний, будь ласка.
П: Чорний. [сміється] Дякую—
В: Дякую. [сміється]
П: [Англійською] Так, тож, перш за все це психологічна допомога, а також вони допомагають їм легально.
В: А що за документи? Чому вони [організація Богдана “Цивільні Полонені”] мають подавати документи до уряду?
П: З того що він сказав, це для того щоб довести що вони перебували в полоні. Тоді уряд візьме це до уваги, і вони отримають фінансову допомогу [довга пауза]. Я запитаю в нього чи зможе він розповісти детальніше.
В: Окей.
[03.27] П: [Українською] Богдане, а нащо взагалі подавати документи в уряд? Це потім дасть якусь фінансову підтримку чи можливо іншу матеріальну підтримку? Чи може якісь субсидії, пенсії, та решта?
Б: Якраз ти все що спитала – ти відповіла на своє питання.
П: Та? [сміється] [Перекладає на англійську].
Б: Скажімо так, в цьому є дуже багато плюсів, якщо… коли отримаєш цей статус. То що це в першу чергу тобі від держави буде фінансова підтримка, вона там одноразова, але все одно дуже непогано. Потім є можливість їздити на різні реабілітації. Плюс… [довга пауза] ну, зараз ми працюємо над цим, активно адвокуємо, щоб в нас була можливість отримувати навіть якісь пільги по комунальним послугам. Плюс, коротше, ми звільняємося від мобілізації і є можливість виїзду за кордон.
П: Вау, дуже класно. [Перекладає на англійську].
В: [Англійською] Що стосується знижених цін на послуги, це є законопроєкт чи це чинний закон?
П: [Перекладає на українську].
Б: Ні, цей законопроєкт вже прийнятий, єдине, що ми його трошки доробляємо, ну скажімо так, працюємо над тим, щоб внести туди певні зміни, що б нам ще хотілося.
П: [Перекладає на англійську].
[07:03] В: Скільком людям вже змогла допомогти організація Богдана?
П: [Перекладає на українську].
Б: Ті, хто в нас отримали статус, саме члени нашої організації, це 4 людини, які офіційно отримали статус. Всього в організації на сьогоднішній день 35 людей. В організацію входять виключно чоловіки. Ми там за гендерну рівність, за все це, якби, нічого не маємо проти, але, як показала практика, що організації, які займаються жінками були засновані ще з 2016 року у нас в Україні, які займаються якраз таки жінками, які там теж пройшли полон, тортури, СНПК, і там ще кучу всього, що сюди входить, торгівля людьми. А саме чоловічих організацій на 2024 рік було дві. Одна заснована в Херсоні, друга в Києві. На сьогоднішній день, скажімо так, вже чоловічих організацій є п’ять.
П: П’ять. Зрозуміло. Тобто чотирьом людям ви повністю допомогли від А а до Я, і ще 35 людей, я так зрозуміла, в роботі?
Б: Так, в роботі, але, скажімо так, ця робота дуже непроста і нелегка. Особисто я отримував вже двічі відмову від Міністерства і ми руки не опускаємо. Пишемо повторну заяву, відправляємо, чекаємо розгляду.
П: [Перекладає на англійську].
В: Чи готовий Богдан говорити про його досвід в полоні?
П: [Перекладає на українську].
Б: Без питань.
П: [Перекладає на англійську]
В: Де ти був взятий в полон?
П: [Перекладає на українську]
[11:00] Б: Скажем так, займалися ми евакуацією і сюди, коли вже місто було окуповане, ми завозили ліки, продукти харчування, гігієну, хімію, ну, все, що було необхідне тут в місті… [довга пауза] Можеш перекладати, тому що якщо я зараз почну говорити, то це потім ти зараз це не перекладеш.
П: [Англійською] So, ok—
Б: Так, а ну, хвилинку, ніхто не проти, якщо ми тут будемо курити, ні?
П: [Англійською] Ти не заперечуєш якщо він куритиме тут?
В: Ні-ні.
П: Окей. Він попросив мене, щоб я вже переклала. [Перекладає на англійську]. [Українською до Респондента] Так?
Б: Ну І 3 квітня 2022 року ми заїжджали [sic] в місто на трьох машинах. Сюди завозили, звідси вивозили. У нас була домовленість, що ми заїжджаємо крайній раз, більше ми не будемо їздити. Тому що вже почали… [пауза] Скажімо так, перших цивільних в полон взяли 2 квітня. Третього – ми попали. І через це ми домовилися, що ми заїжджаємо, забираємо якраз трьох бірємєних [вагітних], вивозимо їх і більше сюди не заїжджаємо. Тому що вже було дуже небезпечно. Ми розуміли, що рано чи пізно все равно [sic] нас візьмуть.
[12:52] П: Це була домовленість з росіянами чи з українцями?
Б: Ні, це у нас команда – я, Міша і Діма – ми втрьох сюди заїжджали, ми всєгда [завжди] їздили разом і ми домовилися, що ми заїжджаємо в крайній раз, тому що, я ж кажу, вже було дуже небезпечно.
П: [Перекладає на українську].
Б: І якраз 3 числа ми зранку заїжджали. Скажімо так, це перший блокпост був на в’їзді в нас. Він стояв, ну, був розміщений на зупинці Дружба. Це ми заїжджали десь в 7-й ранку. І там нас зупинили.
П: [Перекладає на українську].
Б: Ну, зупинили, як завжди, на перевірку документів. Після того, як показали документи, нам сказали: “Всьо, далі ви не їдете”. Логічне питання: “Чого?” Кажуть: “На вас, написали в комендатуру донос. Всьо, паркуйтеся, ви далі не їдете”. Забрали документи, загрузили нас благополучно [вдало] в “Газель”. Тентована газель, яку вони тут, канєшно [звісно], віджали у нас, у місцевих підприємців.
П: І все? [Перекладає на англійську].
[16:00] Б: Загрузили нас в цю “Газель” і відвезли нас… скажімо так, в нас є лісничіство, а брали нас в полон, якраз таки… [довга пауза] Не хочу матюкатися. Коротше, люди, яких привезли сюди з ДНР і з ЛНР. Просто в основному, вони стояли на блокпостах, і понятно, що логічне питання було – що з нами дальше? Вони кажуть: “Хто нам передав орієнтіровки на вас, ми до них відвозимо, а там вже далше що з вами буде, нам не відомо”.
П: [Перекладає на англійську]. [Англійською] Це божевільно.
В: Так, так.
Б: [Українською] Скажімо так, прійомка [момент коли їх приймали в пункті призначення] була у нас така, що коли били – землі не торкалися. [довга пауза]
П: [Перекладає англійською]
Б: Знаєш, в них така ненависть до нас, що… я особисто про себе розкажу. Я вже просто більше ніж три роки працюю з психологами, то єсть я вже нормально про це говорю і мене це не напрягає. Якби зі мною в 2022 або 2023 хтось захотів поговорити про полон, це було б однозначно – нє… [довга пауза] Коротше, коли звалили мене, ніхто не дивився, по чому б’ють. Один там був бурят, якого запомнив на все життя, який бив просто по… по чоловічому достоїнству і ще й при цьому проговарював: [російською] “Вас надо уничтожить, как нацию, чтоб вы больше не размножались” [довга пауза].
[18:57] П: Можеш матюкатися, я буду. [Перекладає на англійську].
Б: Нас звинувачували в корєктіровкє [коригуванні], що ми наводчики. Плюс ще, так як вони стверджували, що ми вивозимо звідси сім’ї військово службовців, які служать в ЗСУ. Понятно, що ми не признавалися, але це так і було, що ми вивозили й багатьом допомагали звідси виїхати. Того що було розуміння того, що коли до них прийдуть – це буде шантаж самого військового. Хочеш, щоб твою сім’ю повернули назад – приїжджай. Ти здаєшся – вони виходять.
П: [Перекладає на англійську].
[21:18] Б: Також погрожували нас застрелити там на місці. Зрозуміло, що шоковий стан і ти до кінця не розумієш, що з тобою буде, коли навколо тебе стоять люди озброєні, а в тебе зв’язані руки – ситуація так собі. Нас, коли вони це ж прийняли, потім повторно загрузили в “Газель”, відвезли нас на другу локацію. Для чого це робилося – я до цих пір не понімаю. Нас втрьох взяли, достали з газелі, поставили отак… один напроти одного, мішки на голові скотчем замотані, руки теж замотані скотчем. Просто поставили друг напротів друга і заборонили просто між собою спілкуватися, щоб ми ні про що там не договорилися. За нами спостерігали, тому що, знаєш, хоч у тебе мішок на голові, але ти відчуваєш, коли за тобою хтось спостерігає і дивиться на твою реакцію. Так ми простоїли десь години дві.
П: Мовчки?
Б: Да [так].
П: [Перекладає на англійську].
[23:46] Б: Потім нас забрали в “Газель”, обратно ж, славно ізвасна [славнозвісна] “Газель”. Возили по місту ще, наверно, десь години півтори-дві. А возилося для чого? Щоб ми не зрозуміли, куди нас привезуть. Ну, так як ми трошки місні, ми трошки знаємо… Нас відвезли на старий автопарк, він знаходиться за містом. І тримали нас там в подвалі. Якраз знайшов відео. Можеш перекласти, я поки щось…
П: [Перекладає на англійську]. [Англійською] Він знайшов відео, про те що відбувалося далі буде наступне, і хоче показати.
В: Тобто хтось інший знімав відео?
П: [Перекладач до Богдана] А хто знімав відео?
[25:00] Б: Це вже після того, як місто де окупували… я знімав, просто я знав, де ми сиділи. Навєрно, місяця два я їздив, проїжджав біля цього місця – я не міг туди вернутися. Ну, щас [зараз], скажімо так, щас це моє місце сили. Коли в мене зовсім все погано, я туди вертаюся, сяду, пару стіків [стіки для електронної сигарети IQUOS] покурю, зберемося з мислями і вперед.
П: Все так перекроїв. І зробив так, що тепер це тобі на користь іде.
Б: Так, ну дивись, в чому ж вся суть, як кажуть, то, що вас—
П: Не вбиває – робить сильніше—
Б: Ні, то, що вас раніше, як кажуть, тригерило, лякало, все остальне, то це можна використати з користю. Щоб не боятися, не обходити. Просто перевернув це трошки, так як мені треба. І я до цього відношусь [ставлюся] нормально. От хотів показати вам —
П: [Англійською] Воно було зняте пізніше. [Група починає дивитися відео на телефоні респондента].
В: [Українською] Я можу… фотографувати?
Б: Я можу скинути, якщо що.
П: [Перекладає на англійську].
[26:21] [Відео контекст: Тремтячий запис з мобільного телефону, що показує сходи у темне підвальне приміщення. Приміщення, ймовірно, використовувалось як туалет або душова кімната за радянських часів. Це можна зрозуміти по залишках зруйнованих душових перегородок і каналізаційних труб, що стирчать з бетонної підлоги. Наразі в приміщенні купа будівельного мотлоху, пилу і сміття].
Б: Нічого не помінялось.
П: [Перекладає на англійську]. [Англійською до Інтервʼюерки] Тож він зробив це відео через кілька місяців після того як воно [місто] було звільнено.
Б: Ну це як раз про умови…
П: [Перекладає на англійську]. Скільки вас там тримали?
Б: Нас три дні там тримали. Троє суток [діб].
П: [Англійською до Інтервʼюерки] Їх там тримали три повних дні.
Б: [Українською] То єсть, це наша, скажімо так, і спальня, і їдальня, і туалет, і все. Коли нас туди привезли, спустили іменно [саме] в цей підвал, там вже були хлопці. Деяких до цих пір не знайшли. Невідомо, живі чи неживі. Коли нас привезли туди, точно знаю, що двоє – це Артур Сіренко і Вася Малєта. Вони там були. По сьогоднішній день невідомо, живі чи неживі. Потім ще до нас привезли одного хлопця, атошника [колишнього військового АТО – Антитерористичної Операції на Сході України, що тривала з 2014 по 2018 роки], його теж коли приймали, йому відбили всі внутрішні органи, і оце якраз там, де є телевізор [показує на ккран телефону], то було його місце. Його теж по сьогоднішній день немає.
П: [Перекладає на англійську].
Б: Ну, видно які там умови були. Сутки [добу] ми сиділи зі зв’язаними руками і мішками на голові. То що, навіть ті хто там був, ми просили “хлопці, допоможіть нам розвязатися”. Тому що елементарно навіть в туалет сходитм – в тебе руки звʼязані. Це була велика проблема. Що приходилось друг друга просити, щоб допомагали.
[29:45] П: [Перекладає на англійську].
Б: Перші сутки, коли ми були з мішками, з в’язаними руками, нас не кормили, ні води, ні їжі, нічого ж не було. І це вже щас я так згадую, що коли наступила ніч, ну, понятно, що стрес там, всі дєла, ну, треба ж якось вмоститися спати. Ну, як видно, там немає ні ліжок, нічого. У нас на трьох було спальне місце, дві трьохлітрових банки з-під краски і доска. Ну, десь, навірно, отака [показує жестами розмір доски, приблизно 50см], це було наше спальне місце. Ми просто друг до друга тулилися, щоб не замерзнути. Так як ми виїжджали, ми виїжджали просто, скажімо так, вже одіті [вдягнені] легко дуже. А ночʼю [вночі] ще таки було холодно. І отако тулилися, друг друга обнімали, розтирали, щоб просто не замерзнути.
П: [Перекладає на англійську].
Б: На другі сутки, коли вже привезли нових людей туди, у нас в перші сутки було 11 чоловік там. Потім двох забрали. Ну, коротше, там, скажімо так, на фоні стресу навіть деяких людей не пам’ятаю, хоча недавно ми зустрілися з одним із учасників нашої організації, ну, вже він в нас в організації. Він каже, та я ж вас помню, ви ж там, ну, ви втрьох були. Я кажу, я не помню, просто не помню. І от коли на другі сутки привезли ще туди хлопців, ми спитали, ну не спитали, попросили, руки хотя би освободіть, тому що скотчем вони перемотали так, що скотч просто сюди в косточки [показує запʼястя], прямо до кістки через кожу.
[33:07] П: Протер?
Б: Так. Ну замотували так, що там без варіантів розв’язатися. І плюс же скотч був намотаний на шиї, що ти, даже якщо хочеш, ти мішок просто так не знімеш.
П: [Перекладає на англійську]
Б: За троє суток у нас все, що було з їжі, це з їхніх сухпакків галітне печення.
П: Ці кракери?
Б: Ну, да. Це 2 пачки галітного печення на 11 чоловік і 5-літрова баклажка води, але вона чуть більше половини була.
П: [Перекладає на англійську].
Б: Коли задавали їм питання, коли нас випустять, відповідь завжди була одна, що вас… [довга пауза] з вами поспілкуються, якщо у вас все нормально, то вас випустять. Потім, як оказалося, що за нас просто забули. За троє суток нас ні разу не визвали [викликали] на допит. І це добре, що не визвали. Тому що не факт, що ми звідти повернулися б живими. Так як нам приписували, що ми коректіровщики-наводчики, ну… це просто не жильці. Зараз, на сьогоднішній день дуже багато фактів спливло, що кому приписували, що він коректіровщик-наводчик – людей розстрілювали, вішали, топили, душили.
[36:08] П: [Перекладає на англійську].
Б: Нас просто забули, получається [виходить], що на другі сутки хлопців привезли, отож нам руки освободили, скотч розрізали. І сказали, що “вас сьогодні мають визвати на допит, якщо все нормально, то вас відпустять”. В цей день якраз був дуже великий обстріл, тому що ми в підвалі сиділи, ми чули, що дуже багато і десь недалеко прилітає. То за нас і забули. Потім на треті сутки вже під вечір просто спустився. Я не знаю хто, тому що коли хтось заходив з підорів [окупантів], то в нас всіх попереджали, що ви одівайте мішки на голову і розвертайтеся, щоб ви їх не бачили. І от на треті сутки спустилися, кажуть: “Волонтёры, на выход”. Це, канєшно, була сама така жорстка фраза, після якої, ну, просто, знаєш, ноги оніміли, руки оніміли, і ти йти не можеш даже, тому що ти не знаєш, куди ти йдеш. А так, як вже, ну, в нас були хлопці, яких визивали на допит, і після допита їх просто по сходах, так зверху, толкнули і просто спускалися. То, що вибивали зізнання ті, які їм треба… [довга пауза] І током били, ну там, коротше, приятного дуже мало. І коли нам сказали, що волонтери на вихід… ти що… Не так страшно було, коли вони приймали, як оце знаєш, що волонтери – виходьте.
[39:39] П: [Перекладає на англійську].
Б: І нас вивели. Там ще, получається що[виходить], якраз цього ж дня, 5 квітня, привезли молодь, яку назбирали по місту. Забирали просто за те, що ти просто їм не понравився. Закидали в “КАМАЗ” і відвозили туди ж на підвал. У нас тоді відпустили нас троє і ще четверо хлопців, яким було там 14, 16, 17 років. То єсть, вообще, дехто йшов на базар, щоб купити хліба, того що з цим у нас була велика проблема, по дорозі забрали. Де хто проходив, просто біля їхнього шпиталю на той час – забрали. І нас просто загрузили в машини, вивезли якраз тут недалеко на заправку. Віддали нам наші документи, телефони віддали, що дуже було дивно, що нам навіть телефони повернули. І ми питаємо, що нам робити. Кажуть, все, свободні. Хочете – виїжджайте на підконтрольну територію, хочете – залишайтесь тут. Ви нам поки що не інтересні.
П: [Перекладає на англійську].
[42:50] Б: Цих три дня були самі-самі важкі. Не так було страшно за себе, як було страшно за родину, за своїх близьких. Тому що ми то понімали, що ми більш-менш побиті, голодні, холодні. Це не настільки страшно, як знаєш – що думають рідні за тебе. Морально і психологічно це було настільки важко, що словами не передати. Потім, коли повернулися, коли почали спілкуватися, як дівчата нас шукали, як Діма, з ким сидів, в нього на той час доньці було 8 місяців. І його дружина була вже готова просто взяти дитину, йти сюди на окуповану територію шукати його…
П: [Перекладає на англійську] [Звертається зо Інтервʼюерки англійською] You know, Ukrainian women. [Звертається до Респондента українською] Українські жінки. [сміється]
Б: Так, так і є [усміхається]. Скажем так, коли ми вже повернулися на підконтрольну територію, і коли виїжджали через той блокпост, де нас затримали, вони дуже були здивовані, що нас відпустили. Віддали нам наші машини (ще ж у нас і машини позабирали). Те, що вони розгрузили [обікрали] машини, то не страшно. У мене на той час була четверка біла, і я віз хліб. Вони хліб роздали в той же день, коли нас забрали, ну з машини подоставали все, що тільки можна, даже бензин злили… [довга пауза] Так.
П: [Перекладає на англійську].
Б: Після повернення на підконтрольну територію, щоб… [довга пауза] [видихає] не зійти з ума, була тоді відкрита громадська організація «Бажаємо миру».
П: Серйозно?
Б: Так.
П: [Перекладає на англійську].
[47:00] Б: І щоб, як правильно сказати, щоб то дурні думки не лізли в голову, просто оцю всю ненавість і оце щоб забити свій час, все було спрямовано на то, щоб просто допомагати людям, які знаходились в прифронтових селах. Мало того, що ми працювали до цього, і щоб вже можна було офіційно звертатися до якихось благодійних фондів (міжнародних, наших, до різних організацій), от саме була створена організація «Бажаємо миру». Ну, знаєш, що трошки працювали. І один із самих таких цікавих фактів ще з того часу, що 1 травня місто було закрито повністю на в’їзд, на виїзд. Ну, в нас, скажімо так, були свої лазійки, як ми находили можливість передавати сюди і ліки, і продукти харчування, і хімію [побутову], і гігієну [засоби гігієни] .
П: [Перекладає на англійську]. І я це все пам’ятаю, тому що я їм з тим допомагала.
Leave a Reply